В історії боротьби суспільства з алкоголізмом можна виділити два напрямки. По-перше, обмеження доступності спиртних напоїв, скорочення їхнього продажу і виробництва, підвищення цін, жорсткість каральних заходів за порушення заборон і обмежень і т. д. По-друге, зусилля, спрямовані на зменшення потреби в алкоголі, поліпшення соціальних і економічних умов життя , зростання загальної культури і духовності, спокійна інформація про шкоду алкоголю, формування у населення безалкогольних стереотипів поведінки.
В історії боротьби з алкоголізмом були спроби введення на територіях деяких країн «сухого закону» (Англія, США, Фінляндія, Росія). Всі вони не досягли своєї мети, тому що наявність алкоголю - не єдина і не головна причина існування алкоголізму. Проблема подолання пияцтва є найскладнішою, і її успішне рішення не пов'язане з якою-небудь одномоментної мірою або розпорядженням. Це - багатостороння проблема, що включає економічний, соціальний, культурний, психологічний, юридичний, демографічний та медичний аспекти.
Наркоманія (від грец. Nark - заціпеніння і mania - бездумність, пристрасть) - це залежність від наркотичних засобів, непереборний потяг до них, поступово приводить до глибокого виснаження фізичних і психічних функцій організму. Такого роду залежність - токсикоманію - можуть викликати також інші речовини: ліки, предмети побутової хімії та ін.
Довгі роки в нашій країні наркоманія вважалася явищем, що належить виключно західного способу життя. Сьогодні вже ніхто не заперечує, що наркоманія існує і у нас, все розуміють тягар її наслідків для особи і для суспільства в цілому, але все такий же гострою залишається проблема ефективної боротьби з нею.
За офіційними даними, опублікованими у пресі, число зареєстрованих наркоманів в кінці 80-х років в цілому по СРСР становило 130 тис. чоловік. Але, за підрахунками фахівців, на кожного виявленого споживача наркотичних засобів припадає 10-12 невиявлених, тобто підсумкова цифра могла досягати 1,3-1,5 млн. осіб. За даними московського Бюро по боротьбі з наркотиками, в 1992 р. на території колишнього СРСР вживали наркотики близько 5,5 млн. чоловік.
У 1992 р. серед вживають наркотичні та токсичні речовини переважали особи у віці 25-30 років (51%). Відзначається збільшення частки дітей і підлітків, що вживають вказані речовини: з 11,9% в 1991 р. до 20,9% у 1992 р. Збільшується також частка непрацюючих з 46,2% в 1991 р. до 61,8% в 1992 г . За соціальним складом наркомани і токсикомани представлені робітниками (32%), службовцями (23%), учнями (14%).
Серед підлітків в 1992 р. на обліку перебувало 1523 людини, хворих наркоманіями (1990 р. - 471 осіб) та 2452 - токсикоманії (1990 р. - 1952 людини).
Результати соціологічних досліджень показують, що головний мотив споживання наркотиків - жага задоволень, бажання випробувати гострі відчуття, ейфорію.
А оскільки мова в більшості випадків йде про молодих людей, то ці мотиви підсилюються соціальною незрілістю, безтурботністю, легковажністю. Більшість опитаних наркоманів (77,1%) пристрастилися до зілля під впливом інших осіб, головним чином споживачів наркотиків з числа друзів, товаришів, знайомих, причому нерідко прилучення відбувалося в компанії гедоністично налаштованої молоді. Споживання наркотиків у молодіжному середовищі дуже часто носить саме груповий характер.
Виявляється, що населення сьогодні в цілому набагато краще інформована про небезпечні наслідки вживання наркотиків. Велика частина наркоманів також в тій чи іншій мірі усвідомлює загрозливу їм небезпеку і критично ставиться до свого пристрасті: 66,5% ставляться до нього негативно, 12,2% вважають його згубним. Не бачать у вживанні наркотиків нічого поганого в основному починаючі молоді курці гашишу, нерідко навіть хизується цим. Наступає після прийому наркотиків порушення, піднятий настрій багато хто по недосвідченості і неуцтву приймають за сприятливий вплив цієї речовини на стан здоров'я. Але на певній стадії фізичної і психічної деградації багато наркомани усвідомлюють, що чекає їх далі, хоча вже й не в силах відмовитися від цієї звички.
Боротьбі з наркоманією можуть сприяти передусім заходи соціального, економічного, культурного характеру, в тому числі й ті, які сприяють викоріненню алкоголізму. Але враховуючи специфіку розвитку наркоманії, слід використовувати в боротьбі з цією формою відхиляється і спеціальні - медичні, правові, профілактичні заходи.
Суїцид. Суїцид - намір позбавити себе життя, підвищений ризик вчинити самогубство. Ця форма поведінки, що відхиляється, так само як пияцтво і наркотизм, відноситься до відхилень пасивного типу, є способом відходу від нерозв'язаних проблем, від самого життя.
У різні епохи і в різних культурах існували свої оцінки цього явища: часто самогубство засуджували (з точки зору християнської моралі самогубство вважалося тяжким гріхом), іноді ж не тільки допускали, але і вважали у визначених ситуаціях обов'язковим (наприклад, самоспалення вдів в Індії або харакірі самураїв). При оцінці конкретних суїцидальних актів багато чого залежить від мотивів, обставин, особливостей особистості, яка наважилася на такий відчайдушний крок. Дослідження свідчать, що чинником, що провокує суїцидальну поведінку, виступає специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний і сімейний стан.
Світовий досвід дослідження самогубств виявляє основні закономірності суицидного поведінки. Звернемо увагу на деякі з них.