Інша «нев'януча» тема в соціальній думки, швидше відноситься до соціальної психології, ніж продовжує в ній існувати, - це влада і її роль в соціальних відносинах. У соціальній філософії тема влади, іноді в тісному зв'язку з темою егоїзму, представлена найбільш значно. Це перш за все ідеї, висловлені Макіавеллі (Machiavelli, 1513), подання Томаса Гоббса (Thomas Hobbes, 1651) про природному стані людства як "війни всіх проти всіх» і ніцшеанські уявлення про «волі до влади» (Nietzsche, 1968).
У соціальній психології ідея соціальної влади (і соціального впливу) присутня в теорії поля і теорії соціального обміну (СР Ng, 1980; Tedeshi, 1974). В контексті левіновская теорії поля (Lewin, 1951) терміном «влада» позначається потенційне (індивідуальне чи групове) вплив на «інших», тоді як терміни «контроль» і «вплив», як правило, використовуються при характеристиці безпосередньо здійснюваного дії (СР Cialdini & Trost, 1998). Напрями дослідження влади або, з часів Френча і Рейвен (French & Raven, 1959), різних типів влади, що розглядаються як джерела впливу - це проблема агресії (див. гл. 10), конформність по відношенню до групового тиску і підпорядкування авторитету (див. гл. 13); останні дослідження присвячені влади мови (Ng & Bradac, 1993).
Два інших інтелектуальних починання XIX ст., Що зробили вплив на сучасну соціальну психологію, - це соціологія і еволюційна теорія. Сам термін соціологія (і програмні положення нової дисципліни) був запропонований Огюстом Кон-том (Auguste Comte) (1798-1857), якого також прославляють і засуджують як батька позитивізму. Для Конта (1853) позитивізм був системою філософії, яка пропонувала модель еволюційного розвитку людського знання від теології через метафізику до «позитивної» стадії наукового знання, коли явища вважаються реальними і визначеними, а знання являє собою опис як самих цих феноменів, так і їх просторово- часовій послідовності в термінах сталості і зміни. Соціологія розумілася Контом як верхова наука, що здійснює порівняння культур на різних стадіях їх соціальної еволюції. Проте до засновників сучасної соціології прийнято відносити Еміля Дюркгейма (Emile Durkheim) (1858-1917).
Він вважав, що «соціальні факти» незалежні від індивідуальної свідомості і зовнішніми по відношенню до нього. Інакше кажучи, колективні уявлення існують самі по собі. Хоча вони можуть виявлятися при об'єднанні і взаємодії індивідів, їх властивості будуть залишатися специфічними і не залежними від уявлень індивідуальних (Durkheim, 1898). Постулюванні відносної автономії соціального від індивідуального змусило Дюркгейма говорити про «колективної психології», не залежної від психології індивідуальної, а проте більшість ранніх соціально-психологічних теорій, що виникли на рубежі XIX-XX вв., Спиралися на уявлення психології індивіда. Уже значно пізніше французький соціальний психолог Московічі (Moscovici, 1981 а) проаналізував і переглянув теорію колективних уявлень Дюркгейма (див.: Flick, 1998; Moscovici, 1984). Необхідно також додати, що всякий раз, коли вживається термін «позитивізм», він набуває негативний критичне значення в якості назви доктрини, в якій соціальні та психологічні явища розглядаються подібно природним «фактами» (або визнаються такими). У цьому негативному сенсі Фарр (Farr, 1996) критикує позитивізм експериментальної соціальної психології та її історіографії.
Завершуючи розповідь про передісторію соціальної психології слід розглянути роль теорії еволюції, однією з найбільш значних інтелектуальних інновацій XIX в. Найбільшою мірою психологія зазнала впливу з боку її творця Чарльза Дарвіна (Charles Darwin) (1809-1882) та його послідовників. З ідеями Дарвіна, що мають відношення до соціальної психології, можна познайомитися, прочитавши працю «Походження людини» (The Descent of Man, 1871) і споріднену йому роботу «Вираження емоцій у людини і тварин» {The Expression of the Emotions in Man and Animals, 1872). Людина є суспільною твариною, тому він змушений був розвинути в собі здатність пристосовуватися до змін середовища фізично, соціально та розумово. До поняття середовища в даному випадку також можна віднести і соціальне оточення, наприклад, плем'я. Тому вираз емоцій має соціальне значення в між-і внутрішньовидової спілкуванні (СР Buss, 1995, 1996; Buss & Kenrick, 1998).
Британський філософ і (спочатку) соціолог Герберт Спенсер (Herbert Spenser) (1820-1903) створив і активно пропагував еволюційну теорію, переважно відноситься до соціальної області. Однак, оскільки він об'єднав еволюційну теорію з доктриною індивідуалізму і laissez-faire attitude1 (дозволивши еволюції йти її власним шляхом), деякі історики соціальної психології стверджують, що Спенсер не багато для неї зробив. Навіть внесок Дарвіна в основу соціальної психології довгий час залишався непоміченим (Fair, 1980). Тим не менш, роль ідей Дарвіна визнається не тільки дослідниками емоцій (див. гл. 6), а й етологами, що займаються соціальною поведінкою людини (Hinde, 1974), а також соціобіології (Wilson, 1975). Згідно Бассу (Buss, 1995), еволюційна психологія, яка розглядає психологічні механізми природних особливостей поведінки, являє собою нову парадигму у психології і має особливе значення для соціальної психології (Buss, 1996; Buss & Kenrick, 1998; див. також гл. 2, 9 і 12 цього видання).