По-третє, велике значення для соціального аналізу має поняття «хронологічне покоління», за допомогою якого характеризується певний період часу, протягом якого живе те чи інше покоління, стадії онтогенезу, процесу соціалізації, життєвого шляху від дитинства до старості.
По-четверте, поняття «покоління» вживається як духовно-символічне, що об'єднує історико-культурну спільність сучасників, життя яких пов'язане з якими-небудь важливими історичними подіями, пронизана «духом часу», єдністю ідейних, моральних позицій (наприклад, «комсомольці 20 - х років»,«покоління Великої Вітчизняної війни»).
Проблеми поколінь носять міждисциплінарний характер. В силу своєї багатозначною і багатоаспектною природи відносини поколінь є предметом дослідження різних наук. Серед них особливе місце займає соціологія.
Соціологія спирається на дані генеалогії. Генеалогія - історико-антропологічна дисципліна, що займається історією пологів, походженням окремих осіб, складанням родоводу. Проблеми генеалогії, історії поколінь в нашій країні, особливо в перші десятиліття після Жовтневої революції, виявилися не просто забутими, а й забороненими. Через низький культурного рівня значної частини населення країни ставлення до духовної спадщини, до культу предків, до попередніх поколінь людей (особливо якщо вони належали до панівних класів і інтелігенції) вилилося в порожнє ("зряче" - за Гегелем) варварське заперечення. Сьогодні спроби відродження дворянського, купецького і інших станів носять наївний, що не має актуального соціального сенсу характер. Хоча значення знання свого минулого, зв'язку з попередніми поколіннями, долі наших предків, бабусь і дідусів важко переоцінити з позицій розвитку як всього роду людського, так і кожної окремої особистості.
Вікова структура суспільства вивчається демографією. Демографічні процеси підпорядковані загальносоциологичні закономірностям розвитку суспільства, пов'язані з соціально-економічними, політичними, юридичними, культурними, релігійними, сімейно-побутовими, соціально-психологічними факторами.
Життєдіяльність поколінь, хронологічно певних, особливості соціалізації індивіда в рамках різних історичних періодів і етнічних спільнот вивчає етнографія. Вивчення етногенезу, побуту, культурно-історичних відносин органічно пов'язане з соціологією. В етнографії членування життєвого шляху виглядає не просто як природно-біологічне, а як соціокультурне, культурно-символічне. З'ясування культурно-специфічних властивостей вікових спільнот зближує етнографію та соціологію.
Величезну роль в пізнанні та регулюванні процесів розвитку особистості відіграють вікова психологія як відносно самостійна наука, а також педагогіка, соціоніка та ін.
При всьому значенні різних наук у вивченні поколінь як суб'єктів суспільного розвитку загальнодержательна сторона проблеми може вирішуватися лише соціологією. Соціальний сенс ідеї єдності всіх поколінь роду людського, історичної спадкоємності культури, особливостей поколінна положення (статусу і ролі людей різного віку і походження в даному суспільстві) - все це прерогатива соціології. Ідея єдності поколінь стала однією з центральних у працях О. Конта, якого називають «батьком соціології». Він писав про людство як про сукупність пішли, що нині живуть і майбутніх поколінь.
Соціологія вивчає покоління положення - статус, місце людей певного віку в даному суспільстві, їх потенційні можливості; особливості межпоколінної трансмісії культури, переривчастість і безперервність, нерівномірність у розвитку процесів спадкоємності і конфліктності між поколіннями «батьків» і «дітей», проблема поколінь єдності, солідарності , адаптації кожного нового покоління в соціокультурному, інформаційному просторі; вироблення спільних ідеалів; співвідношення поколіннях структур та інститутів (молодіжні організації, об'єднання ветеранів та ін.) з іншими соціальними утвореннями - національними, статевими, класовими та ін.
Виділимо три відносно самостійних напрямки соціологічного аналізу проблем поколінь: Внутрипоколінної, міжпоколінної відносини, молодь.