Методологічні підходи до регулювання соціального життя

Соціальне управління, необхідне будь-якому суспільству, здійснюється на самих різних рівнях його організації і у всіх сферах життя.

Масштаби діяльності сучасної людини грандіозні. Це глобальні проблеми розвитку людства, реалізації планетарних і космічних програм, що складають вищий (глобальний) рівень управління, другий рівень - регулювання розвитку суспільства, держав, регіонів, третій - управління колективами працівників, учнів, регулювання сімейних, міжособистісних відносин. І, нарешті, четвертий рівень пов'язаний з мікрокосмом окремої людини. У цьому випадку мова йде як про здатність людини до самоврядування, саморефлексії, самодіяльності, так і про вироблення навичок керівника, управлінця.

Глобальний рівень - це планетарні соціальні проблеми, які вирішуються, зокрема, за допомогою Організації Об'єднаних Націй і різних міжнародних організацій. Одна з найгостріших проблем стосується екологічної кризи, отже, необхідно досягти узгодженості «стратегії Товариства» і «стратегії Природи», за висловом М. Н. Моїсеєва. Це забезпечить стабільне існування суспільства, запобіжить небезпечні кризові ситуації. Загальні тенденції розвитку Природи та Суспільства за допомогою «стратегії Розуму» визначив ще В. І. Вернадський. Досягнення коеволюції людини і навколишнього середовища на мові теорії організації означає посилення кооперативного начала в долях людства, наближення до епохи ноосфери.

Загальнолюдська завдання подолання чреватих всесвітньої катастрофою криз не може бути вирішена на основі інстинкту самозбереження і на шляхах відмови від прогресу. Регулюванню, управлінню з боку світової спільноти підлягають міжнародні відносини, процеси використання науки і техніки, налагодження комунікативних зв'язків між усіма регіонами світу.

Управлінська діяльність на рівні конкретного суспільства, держави нерозривно пов'язана з усіма іншими, умовно кажучи, вищими і нижчими рівнями.

Гранична відкритість суспільства до сприйняття нових ідей і реалізації потенційних здібностей нації - ось, мабуть, та мета, до якої має прагнути будь-яка держава. Буде рости різноманітність культур, національних та релігійних особливостей. Важливим є поєднання динамізму і відкритості товариств європейського типу і мудрості товариств традиційних.

Особливої актуальності набувають такі завдання регулювання суспільних відносин, як забезпечення соціальної стабільності, громадського компромісу, зокрема, на основі раціонального поєднання свободи ринкового механізму і направляючого впливу суспільства, соціальної захищеності, пом'якшення протистояння, народженого поглибленням соціальної нерівності. Невід'ємним властивістю раціонально, гуманно організованого суспільства є турбота про розкриття творчого потенціалу кожної людини, про гармонізацію відносин суспільства і особистості.