Соціально-етнічні спільності

Племена в ході подальшого соціокультурного розвитку об'єднувалися і утворювали народності. Народність - етнічна та соціальна спільність людей, яка історично слід за плем'ям і передує нації. Вона утворюється на основі змішання племен і племінних союзів в період розкладання первіснообщинного ладу, характеризується зростанням значення територіальних зв'язків, складанням загального мови на основі племінних мов. Народності властиво і наявність господарських зв'язків, елементів загальної культури, загального збірного імені. З розвитком капіталістичних відносин відбувається перетворення народностей в нації, хоча деякі народності (переважно через малу чисельність, недостатню розвиненість) так і не перетворюються в нації.

Основним елементом соціально-етнічної структури суспільства є нації. В сучасному світі більше 90% населення складають нації.

У науковій і політичній літературі поняття «нація» вживається в декількох значеннях. У західній соціології переважає погляд, що нація - це сукупність громадян держави, а отже - це народ, який досяг високого рівня культури і високого ступеня політичної організації, що становить спільність з єдиною мовою і культурою і об'єднаний на основі системи державних організацій. Таким чином, у розумінні західних соціологів, нація - це согромадянство, тобто територіально-політична спільність.

В такому разі нація збігається з державою. Саме ці держави-нації утворюють світове співтовариство держав, у тому числі Організацію Об'єднаних Націй. У цьому ж контексті в світовому політичному мовою і в міжнародно-правовій практиці й теорії існують і використовуються поняття «національна держава», «національні інтереси», «національна безпека», «національна армія», «національна наука» і т. д. Однак для дослідження багатонаціональних держав термін «національний» може бути застосовано досить умовно.

Не менш поширеним є розуміння нації як історично сформованої стійкої спільності людей, для якої характерна спільність економічного життя, мови, території і певних рис психології (національний характер, самосвідомість, інтереси і т. д.), що виявляється в особливостях її культури і побуту. Як соціально-історичне явище нація виникає в період ліквідації феодальної роздробленості і розвитку капіталістичних відносин, коли усталюються економічні зв'язки між окремими областями країни, складається загальнонаціональний ринок. Важливу роль у консолідації націй відіграє держава, хоча наявність державності не є обов'язковою ознакою нації.

Становлення нації - процес складний і тривалий, і визначальну роль у цьому процесі відіграють соціально-економічні чинники. Разом з тим виділення нації серед інших соціальних спільнот можливо на основі її власне етнічних властивостей. Економічна та політична консолідація нації сприяє утворенню єдиної національної мови, на цій основі складається загальнонаціональна культура, формуються особливості національного характеру, виникає національну самосвідомість, яке включає в себе усвідомлення етнічної спільності, прихильність до національної мови, території, культури, почуття національної гордості, а також виробляються певні стереотипи ставлення до своєї нації і іншим спільнотам. Нація належить до етносоціальної організму і вважається вищою формою соціально-етнічної спільності.

Більшість націй сучасного світу поліетнічним по своїй внутрішній структурі, включаючи різні субетнос, тобто входять до складу етносів спільності, де особливі етнічні властивості виражені з меншою інтенсивністю, ніж в основних етнічних одиницях. Інакше кажучи, в етнічному відношенні нації не гомогенні (не однорідні). Типовим прикладом у цьому відношенні є США, де американська нація складається з безлічі етнічних груп і представляє собою багатомовну націю. Предками сучасних американців були вихідці з 40 країн. Хоча англійська мова є переважаючим в США, 7,7 млн. американців вважають своєю рідною мовою іспанська, 5,1 млн. - німецька, 4,1 млн. - італійська, 2,5 млн. - польська, 2,4 млн. - французький і 1,2 млн. - ідиш. Це свідчить про етнонаціональної різноманітті американського суспільства.

Похідним від «нації» є термін «національність», який вживається у двох значеннях. По-перше, для позначення приналежності людини до певної етнічної спільності (рубрика в паспорті позначає власне етнічну приналежність), а в західноєвропейських країнах - головним чином для вказівки державної приналежності людей (підданство). У цих цілях нерідко застосовується вираз «етнічна національність». По-друге, термін «національність» використовується як збірний в тих випадках, коли їм замінюється перелік різних форм соціально-етнічних спільностей (націй, народностей, етнічних груп, виключаючи племена). Наприклад, коли говорять, що в Російській Федерації проживають люди понад 130 національностей, то мають на увазі сукупність всіх форм соціально-етнічних спільностей.

Похідними від поняття «етнос» є «етнічна група» і «етнографічна група».