Сьогодні в Росії частка відрахувань на науку, освіту, охорону здоров'я, культуру в бюджеті катастрофічно зменшується. Заробітна плата наукових, науково-педагогічних кадрів, медичних працівників, працівників культури все більше відстає від середньої по країні, не забезпечуючи прожиткового, а у окремих категорій фізіологічного мінімуму. А оскільки майже вся наша інтелігенція «бюджетна», на неї невідворотно насувається зубожіння.
Відбувається скорочення наукових працівників, чимало фахівців переходять в комерційні структури (величезну частку в яких складають торгово-посередницькі) і дискваліфікуються. Падає престиж освіти в суспільстві. Наслідком може бути порушення необхідного відтворення соціальної структури суспільства.
В аналогічному становищі опинився шар висококваліфікованих робітників, пов'язаних з передовими технологіями і зайнятими перш за все у сфері ВПК.
В результаті нижчий клас в російському суспільстві складає в даний час приблизно 70% населення.
Спостерігається зростання вищого класу (в порівнянні з вищим класом радянського суспільства). Його складають кілька груп. По-перше, це великі підприємці, власники капіталів різного типу (фінансового, торговельного, промислового). По-друге, це державні чиновники, що мають відношення до державних матеріально-фінансових ресурсів, їх розподілу та передачі в приватні руки, а також здійснюють нагляд за діяльністю напівдержавних і приватних підприємств і закладів.
Слід підкреслити при цьому, що значну частину цього шару в Росії складають представники колишньої номенклатури, зберегли місця у владних державних структурах.
Апаратники в основній своїй масі сьогодні усвідомлюють, що ринок економічно неминучий, більше того, вони зацікавлені в появі ринку. Але мова йде не про ринок «європейському» з безумовною приватною власністю, а про ринок «азіатському» - з усічено-реформованої приватною власністю, де головне право (право розпорядження) залишалося б у руках бюрократії.
По-третє, це керівники державних і напівдержавних (АТ) підприємств («директорський корпус»), в умовах безконтрольності як знизу, так і зверху що призначають собі надвисокі оклади, премії і використовують у своїх інтересах приватизацію і акціонування підприємств.
Нарешті, це представники кримінальних структур, які тісно переплітаються з підприємницькими (або збирають з них «данину»), а також все більш змикаються з державними структурами.
Можна виділити ще одну особливість стратифікації російського суспільства - соціальну поляризацію, в основі якої лежить майнове розшарування, яке продовжує поглиблюватися.
Співвідношення заробітної плати 10% найбільш високооплачуваних та 10% найбільш низькооплачуваних росіян становило в 1992 р. 16:1, а в 1993 р. вже 26:1. Для порівняння: в 1989 р. це співвідношення в СРСР було 4:1, у США - 6:1, у країнах Латинської Америки - 12:1. За офіційними даними, 20% найбагатших росіян присвоюють 43% сукупних грошових доходів, 20% найбідніших - 7%.
Існує кілька варіантів розподілу росіян за рівнем матеріальної забезпеченості.
Згідно з ними, на вершині знаходиться вузький шар надбагатих (3-5%), далі шар середньо забезпечених (7% за цими розрахунками і 12-15% - за іншими), нарешті, бідні (25% і 40% відповідно) і жебраки ( 65% і 40% відповідно).
Наслідком майнової поляризації неминуче є соціальна та політична конфронтація в країні, наростання соціальної напруженості. Якщо дана тенденція буде зберігатися, це може привести до глибоких соціальних потрясінь.