Когнітивно-афективне регулювання

Кордон, на якому стикаються пізнавальні процеси та зовнішнє середовище, насичена емоційними переживаннями, оскільки стимули мають відношення до надій та особистісних цінностей індивіда. В останні два десятиліття проводилося безліч досліджень взаємодії афекту і пізнання, проте зараз ми знаходимося тільки на підступах до розуміння цієї фундаментальної проблеми регуляції поведінки.

Термін «регуляція поведінки» щодо пізнавальних процесів має подвійне значення. З одного боку, це емоційні реакції, з другого — запобігання поведінкових шаблонів. Його перше значення добре відоме; це так званий принцип конгруентності настрою. Добре відомо, що люди, які перебувають у хорошому настрої, більш ефективно сприймають, декодують та відтворюють позитивний матеріал; а у поганому настрої ми схильні краще переробляти негативну інформацію. Цим пояснюється переважання песимістичних думок та спогадів у людей, які переживають депресію. У свою чергу, приємні переживання полегшують відтворення приємних спогадів та формування доброзичливих соціальних суджень. Подібні факти пояснює асоціативна мережева модель пам'яті. Якщо припустити, що позитивні переживання розташовуються в пам'яті по сусідству з іншими позитивними враженнями (стимулами або подіями), поширення активації, яка бере свій початок з позитивно емоційно забарвленого вузла пам'яті, підвищить активацію інших позитивних змістів пам'яті (що мають відношення до приємних стимулів), але не вплине на структурні компоненти, що стосуються неприємних переживань чи вражень, або навіть блокує їх. Саме тому позитивно забарвлені емоційні стани призводять до більш позитивних і оптимістичних соціальних міркувань і зменшення кількості суджень, пов'язаних з ризиком і небезпекою.

Якщо керуватись лише принципом емоційної відповідності, можуть виникнути небажані консервативні ефекти, що призводять до патологічного розвитку. Депресивний стан може посилити неприємні спогади та спровокувати песимістичні соціальні судження, які, своєю чергою, можуть виявитися в асоціальній поведінці. Зовнішнє оточення реагуватиме на подібні вчинки неприязно, що додатково посилить депресивний стан індивіда. Звідси знову виникнуть неприємні переживання і так нескінченно.

Оскільки існує порочне коло депресивного стану, Айзен та його колеги припустили існування позитивного зворотного зв'язку, завдяки якому гарний настрій робить поведінку більш альтруїстичною. Гарний настрій може воскресити приємні спогади та сприяти доброзичливій поведінці щодо ближніх. Вони, подібно до дзеркала, також відповідають добром, що додатково посилює вихідний позитивний стан.

На щастя для процесу адаптації індивіда, деякі регуляторні процеси задають певні рамки вільного і неконтрольованого прояву циклів поведінки, що самопідтримуються. Тенденція реагувати відповідно до емоційного знаком свого стану може зменшитися, якщо суб'єкт усвідомлює його зовнішню причину (зовнішня атрибуція настрою). Асоціативні ефекти пригнічених станів можна зменшити, змушуючи себе працювати над власним настроєм. Люди, які переживають депресію, можуть спробувати покращити свій стан, активно уникаючи неприємних думок або свідомо шукаючи приємніших об'єктів для роздумів.

У зв'язку з проблемою емоційного регулювання слід також обговорити питання про стиль пізнавальної діяльності, або про можливість використання когнітивних стратегій, що перешкоджають закріпленню як негативного, так і надмірно позитивного емоційного стану. Багато досліджень підтверджують, що негативні емоційні стани роблять переробку стимулів більш систематичною та організованою. Навпаки, позитивні емоції сприяють творчості, внаслідок чого іноді страждають повнота та точність переробки. Люди у хорошому настрої дають нестандартні словесні асоціації; приймають рішення на підставі недостатньо повної інформації і іноді виносять менш точні судження порівняно з людьми, які перебувають у поганому настрої. Однак гарний настрій може підвищити якість діяльності при вирішенні складних завдань, що вимагають творчого та продуктивного мислення.

Хоча емпіричні дані щодо ролі емоцій у процесі пізнання серйозні та незаперечні, теоретичний сенс цієї залежності ще не зрозумілий. Передбачається, що переживання позитивних чи негативних емоційних станів або «управління» споживає різний обсяг когнітивних ресурсів; або, що щасливі люди просто уникають зусиль, які можуть зіпсувати їм настрій. Проте дослідження Мартіна та її колег показало, що вплив емоцій на пізнання швидше відбиває стратегії пристосування, ніж обмеженість можливостей переробки. У їхній роботі випробувані повинні були сформувати враження про людину на підставі описів її поведінки. Відповідно до інструкції припинити читання, «коли виникне почуття, що є достатньо інформації», радісні люди переставали читати раніше за сумні. Однак, коли інструкція була іншою (читати «поки це заняття не перестане приносити вам задоволення»), випробувані, які перебували в хорошому настрої, працювали з текстом довше і, мабуть, витягували з нього більше інформації. Цей приклад переконливо демонструє рухливість та адаптивність афективно-когнітивної регуляції.

Вплив емоцій на переробку інформації визначається характером завдання. Якщо її розв'язання потребує старанності та ретельності, якість діяльності може покращитися внаслідок поганого настрою. Якщо така ж задача формулюється в термінах отримання задоволення від процесу розв'язання, ймовірніше, що роботі сприятиме гарний настрій.