Предмет соціології освіти

Дана тема включена в програму курсу соціології практично у всіх вузах, але в педагогічному вузі вона має особливе значення, не тільки виступаючи необхідним компонентом загальногуманітарного знання фахівця, а й безпосередньо «працюючи» на професійну підготовку вчителя.

Без вміння розглядати проблеми освіти з широких соціальних позицій не можна оцінити його об'єктивної ролі в суспільстві як найбільш «дальнодействующего» чинника науково-технічного прогресу, економічного, соціально-політичного та духовного розвитку суспільства, а останнім часом все більшою мірою і як фактора виживання людства.

Соціологія освіти - галузь соціології, що вивчає систему освіти як соціальний інститут, її взаємодія з суспільством, а також внутрішні механізми та закономірності освіти як особливого виду соціокультурної діяльності.

Соціологія освіти виникла на початку XX ст. Біля витоків її стоять М. Вебер, Е. Дюркгейм, Дж. Дьюї, Т. Парсонс. Вони заклали методологічні основи названої галузевої соціології. Вихідними тут можна виділити концепції соціальної стратифікації, поділу праці, соціалізації особистості. Слід відзначити і методологічну роль марксової теорії двох видів виробництва (виробництва матеріальних благ і виробництва самої людини).

У 60-70-і роки в країнах Заходу різко зростає інтерес до соціології освіти у зв'язку з відставанням функціонуючих систем освіти від вимог науково-технічної революції. Саме тоді було піднято питання про кризу освіти. Посилюється увага до даної проблеми в 80-і роки. І пов'язано це насамперед з соціальними проблемами безперервної освіти. В даний час проблеми соціології освіти досить активно розробляються в країнах, що розвиваються, де досліджується роль освіти в подоланні їх економічної і культурної відсталості.

У нашій країні розвиток соціології освіти, як і соціології в цілому, йшло непростим шляхом.

Вже в кінці XIX ст. в Росії склалася сильна соціологічна школа, велися широкі соціологічні дослідження, в тому числі з молодіжної тематики і проблем освіти. Після 1917 р. соціологія розвивалася дуже активно, в дослідженнях був яскраво виражений соціологічний підхід до освіти, про що говорять самі назви робіт. Цікаві повторні дослідження були проведені П. Н. Колотінскім серед випускників спочатку гімназії (1913 р., 1916 р.), а потім - радянської школи (1921 р., 1924 р., 1926 р.). Перспективним було розпочате С. Г. Струмиліна вивчення економічної ефективності загальної і спеціальної освіти. Він сформулював народно-господарські функції освіти. У ці роки престиж освіти в суспільстві був високий, як і його соціальна ефективність.

У 30-ті роки соціологія була оголошена «поза законом», припинилися і соціологічні дослідження, в тому числі з проблем освіти. Саме освіта стала розглядатися лише з позиції педагогіки та психології як категорія психолого-педагогічна, що, природно, обмежувало можливість глибоких теоретичних досліджень названих проблем з позицій широкого соціального підходу. Освіта стало розглядатися як закрита система, поза багаторівневих соціальних зв'язків із суспільством. Це не тільки на багато років загальмувало, відкинуло розвиток теорії, а й завдала шкоди практиці.

До проблем соціології освіти стали повертатися в 60-і роки. Одними з перших дослідників тут були В. Н. Гурченко, Ф. Р. Філіппов, В. М. Дімов. В. Т. Лісовський, В. Н. Шубкин та ін В даний час в країні існує досить розгорнута мережа дослідних центрів, провідних розробку проблем соціології освіти, в яку все активніше включаються педагогічні вузи.