Соціальний прогрес. Проблема його критеріїв

Поряд з інтелектуальною працею все більшого значення набуває праця в сфері соціального забезпечення та обслуговування. Якщо індустріальне суспільство визначалося якістю товарів, що виражає рівень життя, то постіндустріальне визначається якістю життя, вимірюваним обслуговуванням і послугами - охороною здоров'я, освітою, розвагами та мистецтвом (Д. Белл). Зі зміною співвідношення фізичної і розумової праці, пропорцій сфер праці ускладнюється проблема підрахунку середньої продуктивності праці як критерію, використовуваного при визначенні прогресивності суспільства. Проте в цілому Роль цього критерію зберігається.

Другий критерій - рівень свободи особистості - довгий час вважався комплексно відображає прогресивність соціально-політичних змін в суспільстві. Однак феномен «втечі від свободи» (Е. Фромм), настільки яскраво представлений в сучасних соціологічних дослідженнях, змусив засумніватися в універсальності свободи особистості як мети соціально-політичного розвитку суспільства. Людина потребує не тільки в свободі, а й у відповідальності за інших. І аж ніяк не всяка соціально-політична організація суспільного життя надає особистості можливості повноцінно задовольняти і першу і другу потреба. Усвідомлення цього факту могло статися, очевидно, не раніше сучасного періоду, коли Розвиток демократії в багатьох країнах світу досягає стадії, на якій стають виразно відчутні її «межі зростання». Сьогодні необхідністю стало подолання уявлень про свободу особистості як єдиної мети соціально-політичного розвитку. У зв'язку з цим другий критерій прогресу може визначатися як Рівень розвитку соціально-політичних засобів забезпечення потреби членів суспільства у свободі і відповідальності.

Однак мало того, що формулювання другого критерію представляється некомплексне. Неважко помітити, що в самому наборі критеріїв соціального прогресу поки є істотний пробіл.

Традиційно комплексний аналіз життя суспільства, соціальних змін здійснюється через дослідження стану трьох основних сфер - економічної, соціально-політичної та духовної. Остання (очевидно, не за значенням) поки ніяк не відображена в критеріях прогресивності суспільного розвитку. Мабуть, це можна пояснити тим, що, з одного боку, духовній сфері дуже часто в соціології відводилася роль необов'язкового прикраси, орнаменту, що оформляє «реальні» економічні і політичні процеси, з іншого - навіть побачивши і зрозумівши, наскільки велике значення духовної сфери в житті суспільства, надзвичайно важко виділити певний, операбельних критерій, що характеризує рівень духовного життя суспільства, що дозволяє зіставити прогресивність духовного життя різних товариств. І все ж спроби такого роду робляться. На наших очах ціннісний підхід все глибше проникає в тканину соціологічних досліджень. Ця тенденція відображає суть того явища, яке називається в сучасній соціології веберовский ренесансом. Аналіз цінностей, моральних мотивів економічної та соціально-політичної активності людей стає невід'ємною частиною характеристики всього процесу розвитку суспільства в цілому. «Внутрішню духовне життя людей, внутрішні імпульси їх активності найважче прогнозувати, але саме від цього залежить в кінцевому результаті і загибель, і порятунок цивілізації, - писав А Д Сахаров. - Я переконаний, що «надзавданням» ... прогресу є не тільки вберегти всіх народжених людей від зайвих страждань та передчасної ^ смерті, але і зберегти в людстві все людське».

Таким чином, в соціології виявляється третій критерій, що дозволяє визначати рівень прогресивності того чи іншого суспільства - рівень моральності в суспільстві. Мабуть, саме третього критерію прогресу належить, розвинувшись і оформившись, стати інтегральним критерієм, що зводить воєдино все різноманіття підходів до проблеми прогресу, що відображає тенденцію гармонізації соціальних змін. У третьому критерії прогресивності соціальних змін відображені також два критерії, які виділив А. Енштейн для характеристики наукового пізнання: критерій витонченості (відповідність наукового пізнання внутрішнього досконалості) і критерій краси (відповідність наукового пізнання зовнішнього виправдання, що поєднується із внутрішнім досконалістю). Соціальні зміни прогресивні за умови, що вони відповідають «критерію витонченості», т. е. внутрішньо досконалі, оптимально (за часом, за витраті соціальної енергії) вирішують певну соціальну задачу, і «критерієм краси», тобто ці зміни не тільки дозволяють вирішити певну соціальну проблему, а й отримати позитивну сумарну «віддачу» в суспільному організмі від початого зміни.

Остання проблема є особливо гострою стосовно до соціальних змін у Росії. Особливості соціальних змін в нашій країні відображають своєрідність національної культури, в якій як ні в якій іншій розвинена ідея безміру, пристрасне прагнення до реалізації ідеалу, що нерідко є перешкодою в досягненні прагматичних, повсякденних цілей, реалізації перетворень, здатних забезпечити поступовий прогрес суспільства.