У чому специфіка проституції в нашому суспільстві?
По-перше, тривале замовчування реальної ситуації призвело до того, що оприлюднення факту існування проституції спочатку викликало у багатьох людей шоковий ефект. Звідси і нездоровий інтерес, і гнівні вимоги швидко викорінити це явище, і деяка розгубленість. Знайти і реалізувати вірну стратегію важко ще й тому, що починати доводиться практично заново. Проституція активно вивчалася в перші роки радянської влади, однак в період сталінської диктатури дослідження були припинені і поновилися лише в 60-і роки. А у відкритій пресі перші результати стали публікуватися зовсім недавно.
По-друге, у порівнянні з 20-ми роками істотно змінилася соціальна база проституції. У той час на шлях пороку багатьох жінок приводили голод і злидні. Основна маса повій рекрутувалася з числа осіб з низьким рівнем освіти, вихідців із села. Сьогодні в наявності різке розширення соціальної та вікової бази. У числі повій - учні шкіл, технікумів, вузів. В обійми клієнтів «дівчаток з бару» часто штовхає не голод, а прагнення до якнайшвидшого матеріального благополуччя і «красивого життя».
Яка ж реакція суспільства на це явище?
В історії існували три основні форми політики стосовно проституції: прогибіционізм (заборона), регламентація (реєстрація і медичне спостереження) і аболіціонізм (профілактична, роз'яснювально-виховна робота при відсутності заборон і реєстрації). Заборони виявилися безсилі в боротьбі з проституцією. Репресії в принципі малоефективні, якщо з їх допомогою викорінювати будь соціальне явище, не зачіпаючи його причин. Як показав історичний досвід, ні правова, ні медична регламентація, спрямована проти представниць цієї «найдавнішої професії», не дозволяють повністю вирішити проблему. Практика свідчить, що саме соціально-духовні перетворення в суспільстві можуть сприяти зміні ситуації.
Заходи соціального впливу. Усвідомлення неминучості відхилень у поведінці частини людей не виключає необхідності постійного впливу суспільства на різні форми соціальної патології. Протиріччя сьогоднішнього дня полягає в тому, що в суспільній свідомості ще дуже сильна віра в заборонно-репресивні заходи як найкращий засіб позбавлення від цих явищ, хоча весь світовий досвід свідчить про неефективність жорстких санкцій з боку суспільства.
Як відзначають багато зарубіжних і вітчизняних дослідників, позитивний ефект дає робота за такими напрямами: відмова від кримінального чи адміністративного переслідування «злочинців без жертв» (проституція, бродяжництво, гомосексуалізм, наркоманія та ін, коли мова не йде про розбещення малолітніх, насильстві, пропаганді і відвертої демонстрації), маючи на увазі, що тільки соціальні заходи дозволяють зняти або нейтралізувати дані форми соціальної патології, створення системи служб соціальної допомоги: суїцидологічної, наркологічної, специфічно вікової геронтологічної, підліткової, соціальної реадаптації.
Отже, при збереженні жорстких заходів по відношенню до найбільш небезпечним формам девіації позитивних результатів можна очікувати при установці на заходи соціального контролю і регулювання.